Казковий світ печер

туристи в печері

На зимових канікулах, з 3 по 7 січня, в рамках навчально-тренувальних зборів, вихованці гуртків «Географічного краєзнавства» та «Пішохідний туризм» (керівники Кульчицький О.Є., Кульчицька Н.М.) комунального закладу «Центр туристсько-краєзнавчої творчості учнівської молоді» здійснили незабутню подорож до печери Млинки, яка розташувалася в селі Залісся Чортківського району Тернопільскої області.

Активна і захоплююча подорож лабіринтами печери Млинки надовго залишила у кожної дитини не лише синці на колінах і ліктях, а й яскраві спогади про неймовірну та неповторну красу печери Млинки.

Колись тут добували гіпс і перемелювали його у млині. Відома вона насамперед не розмірами, а своєю неповторною красою.Та все ж, це – найдовша горизонтальна гіпсова печера України.

Протяжність її ходів – близько 50 кілометрів. Температура в печері і взимку і влітку завжди постійна, приблизно 9-10 градусів. Тут досі не проведено штучного освітлення, та ніхто і не спішить це робити.

Адже у своїй незайманій природі печера досі зберігає дивовижну первозданну красу. Від найменшого світла стіни виблискують кришталем. Білосніжними, сірими, коричневими кристалами вторинного гіпсу.

Печеру, відкриту всього 50 років тому, населяють кажани, вкривають гіпсові галереї та часто відвідують туристи.За ці незабутні 3 дні подорожі гуртківці зробили три тренувальні виходи , та відвідали різні райони печери – Північний, Західний та Східний.

Почали знайомство з Північного району, де побачили великі вхідні зали, пройшли до “Столового каменя” та роздоріжжя “Зірочка” і галерею “Північна”.

Подолали найскладнішу перешкоду на маршруті – хід “Чортове горло”, де пролазили крізь вузьку вертикальну щілину, після якої на нас чекали розлогі галереї Північного району. Кінцева точка – зал “Кажана”, куди часто прилітають на ночівлю ці маленькі тваринки.

У цьому ж залі покаталися на “козацьких гірках”. На зворотному шляху подолали перешкоди “Тещин зуб”, пройшли “Жовту трубу”, пролізли на колінах “Тарганячі біги” та страшно “Веселий хід”.

В Східному районі ми побачили розмаїття кристалів та ходів, вкритих мерехтливими відблисками дрібного снігу. Західний район підкорив неймовірною красою зала “Казка”, в якому потішило око незвичайно мальовниче скупчення сталактитів і сталагмітів.

Залишити відповідь