Хто куди, а ми в Карпати

Втомлені, але непереможні від примх Карпатської погоди вихованці комунального закладу «Центр туристсько-краєзнавчої творчості учнівської молоді» Херсонської обласної ради повернулися з Українських Карпат. Похід третього ступеню складності по Мармороському та Чорногірському масивам Карпат проходив у період з 14 по 21 липня.

Для хлопців та дівчат, які займаються в гуртках «Пішохідний туризм» (керівник Кульчицький О.Є.) та «Географія рідного краю» (керівник Кульчицька Н.М.) маршрут був цікавим та насиченим як у краєзнавчому, так і спортивному відношенні. Юні херсонські туристи почали свій шлях від с. Ділове, що на кордоні з Румунією.

Під час подорожі своїми очима побачили центр Європи, який знаходиться в Рахівському районі Закарпатської області. Для наших краєзнавців, які у серпні поїдуть на Всеукраїнський краєзнавчий зліт це був дійсно цінний географічний об’єкт. Ще до походу наші дослідники вивчали його на інтернет сайтах, а тепер наживо розповіли про нього своїм друзям.

Мармароський масив вразив всіх своєю величчю та гірською неповторною красою. Спочатку, на першому переході, піднялися на водоспад Ялинський, який є найвищим однокаскадним водоспадом в Українських Карпатах. Його висота сягає 26 метрів. Тут води потоку Ялин прямовисно стікають з високого скельного виступу.

Цей водоспад місцеві жителі ще називають Ковгать. Наступні дні були присвячені сходженню на гору Піп Іван Мармароський (1938 метрів над р.м.) та проходженню по Українсько-Румунському кордону. Красивий та неповторний скелястий хребет з головною вершиною вразив своїх дослідників.

Хороша погода сприяла підкоренню крутих схилів Мармарос. Нам дуже хотілось посмакувати чорницею, яка в цих місцях росте повсюду, але на жаль, вона ще тут не дозріла. Наші дівчата під час походу познайомились з прикордонниками Мукачівського загону, які охороняли ділянку нашого прикордонного маршруту. Молоді воїни розповіли нам про свої військові будні та пригоди. А ще ми зварили запашний херсонський борщ та пригостили ним прикордонників.

Під час походу хотілося б побачити інші групи туристів, проте за весь час маршруту по Мармаросам та Чорногорі ми не побачили ні єдиної дитячої групи, а дорослих та студентів було багато. Спілкувалися також з іноземцями (чехами, словаками, поляками), які полюбляють ці місця. Перехід по Чорногірському хребту пройшов практично під цілодобовим дощем, з вітром та туманом. Незважаючи на дощову погоду (під час переходу прийшов потужний циклон), вихованці Центру впевнено піднялись на другу по висоті вершину України – гору Піп Іван Чорногірський (2028 метрів над р.м.).

Хоч снігом нас і не засипало, але градом посипало теж непогано. На жаль довгожданих краєвидів з вершин Чорногірського хребта ми не побачили, проте засмучуватись було ніколи. Йдучи по хребту ми відвідали озеро Несамовите, воно неймовірно красиве у хорошу погоду. Якщо дивитись на нього з висоти, нагадує блюдце з чорною водяною чашею.

Проходили повз озеро Бребенескул, яке є самим високогірним озером України (на жаль також з погодних умов не побачили). Ці озера льодовикового походження. Вони дуже цікаві для досліджень. Маршрут закінчили у підніжжя Говерли на національній спортивній базі «Заросляк». Попереду у нас як то кажуть нові можливості та нові сходження до вершин.

І головна вершина країни чекає своїх підкорювачів, ми впевнені, що чекає вона і нас. А чорницею ми все таки посмакували на горі Вихід та на полонині Гропа перед підніжжям Чорногірського хребта. Всім херсонським туристам, які йдуть за нами бажаємо гарної погоди та легких рюкзаків!

Залишити відповідь